Ерозивний рефлюкс езофагіт: симптоми, лікування і дієта

Ерозивний рефлюкс езофагіт – ускладнений перебіг захворювання, що характеризується закидом вмісту шлунка назад в стравохід. Найчастіше локалізується в дистальній частині, тобто в нижньому відділі стравоходу, і відрізняється виникненням виразок (ерозій) на слизовій оболонці. При такій формі захворювання всі симптоми звичайного рефлюкс езофагіту проявляються більш яскраво і заподіюють істотний дискомфорт людині.

  • Етіологія
  • Різновиди
  • Симптоми
  • Ускладнення
  • Діагностика
  • Лікування
  • Профілактика

Головними причинами формування виразок різних розмірів – ковзні грижі стравохідного отвору діафрагми, виразковий стеноз шлунку, короткий стравохід, важка блювота, а також ускладнення після хірургічного втручання на органах ШКТ. Симптомами такого розлади вважаються – порушення процесу ковтання їжі, причому в залежності від стадії хвороби воно може виражатися від постійного відчуття грудки в горлі до повної непрохідності твердої або рідкої їжі. Також ознаками виступають – постійна хворобливість, печія та відрижка з неприємним запахом нещодавно спожитої їжі.

Діагностика ерозивного типу захворювання грунтується на вивченні історії хвороби огляду хворого. Остаточний діагноз встановлюється на основі лабораторних досліджень та інструментальних обстежень, що складаються з рентгенографії, УЗД, і біопсії. Лікування комплексне і полягає в призначенні лікарських препаратів, дотримання суворої дієти, використання народних засобів. До хірургічного втручання звертаються при важкому протіканні хвороби.

Етіологія

Основним чинником розвитку такої патології є постійний занедбаність вмісту шлунку в стравохід, що згодом сприяє формуванню одиничних або множинних ерозій на слизовій оболонці. Сприятливими причинами для виникнення такого розладу є:

  • виразкові новоутворення шлунка і 12-палої кишки;
  • наявність грижі стравохідного отвору діафрагми;
  • ушкодження стравоходу механічного характеру, наприклад, при введенні зонда під час діагностики, або в цілях здійснення процесу годування тяжкохворих пацієнтів;
  • неправильне харчування – пристрасть до надмірно жирним і гострим стравам;
  • ведення нездорового способу життя – зловживання нікотином, алкогольними напоями або наркотичними речовинами;
  • випадкове або навмисне попадання в стравохід хімічних речовин;
  • гострий перебіг інфекційних процесів ШКТ;
  • ускладнення після лікарського втручання безпосередньо на стравоході або інших органах ШКТ.

Різновиди

Медицині відомо декілька класифікацій ерозивного рефлюкс езофагіту, в залежності від стадії та характеру перебігу. Таким чином, розрізняють кілька форм перебігу недуги:

  • гостра форма – найбільш поширене вираз ерозивній хвороби. Полягає в поверхневому або глибокому ураженні слизової. Симптоми захворювання проявляються раптово і яскраво виражаються. При ефективної тактики лікування усувається досить швидко, без виникнення ускладнень;
  • хронічна форма зустрічається досить часто і відрізняється періодами загострення і ремісії. З причини того, що розлад розвивалося протягом тривалого часу, воно може стати сприяючим чинником формування незворотних ускладнень. Хронічний ерозивний езофагіт передбачає перебіг захворювання протягом шести місяців;
  • виразкова форма – патологічна форма, при якій ерозії вражають більш глибокі шари слизової оболонки стравоходу. Виразковий езофагіт вимагає довгої і складної терапії;
  • пептична форма – розвиток захворювання відбувається із-за проникнення шлункового соку в стравохід;
  • катаральна форма – наголошується пошкодження верхніх шарів слизової.

В залежності від того, який відділ вражає захворювання, виділяють кілька типів ерозивного рефлюкс езофагіту:

  • тотальний – спостерігається ураження всього стравоходу;
  • проксимальний – локалізація патологічного процесу спостерігається у верхньому відділі;
  • дистальний – захворювання вражає тільки нижній відділ стравоходу, біля його з’єднання з шлунком. Це найбільш частий тип недуги, який діагностується у пацієнтів.

Крім цього, такий розлад розділяється по мірі поширення виразкового ураження. Виділяють кілька стадій ерозивного рефлюкс езофагіту:

  • перша стадія – на оболонці стравоходу починають виявлятися поодинокі ерозії, розміром не більш п’яти міліметрів;
  • друга стадія – ерозії можуть зливатися один з одним, але патологія не проникає в глибокі шари слизової;
  • третя стадія – на цій стадії запальний процес поширюється на всю слизову оболонку. Ерозії в розмірах більше п’яти міліметрів, можуть зливатися один з одним, утворюючи виразки;
  • четверта стадія – характеризується наявністю хронічних виразок дистального відділу стравоходу і розвиваються звуженням його просвіту.

Ступеня ерозивного рефлюкс езофагіту
Ступеня ерозивного рефлюкс езофагіту

Незалежно від типу і стадії протікання хвороби, необхідно якомога раніше починати комплексне лікування.

Симптоми

Фахівці виділяють кілька характерних ознак захворювання, наявність яких має діагностичну цінність. Ерозивний рефлюкс езофагіт виражається наступними симптомами:

  • трудний процес проходження їжі – на ранніх стадіях недуги може виражатися відчуттям кома або стороннього предмета в горлі, на більш пізніх відзначається непрохідність твердої їжі і утруднення проходження рідин;
  • відрижка з кислим запахом та відчуттям присмаку нещодавно вживаних страв;
  • постійна печія – інтенсивність якої може збільшуватися під час або після прийому їжі, виконання фізичних навантажень або навіть при нахилах тулуба вперед;
  • болючість в загрудинної області – посилюється в нічний час або при фізичних навантаженнях, а також в горизонтальному положенні тіла.

До інших симптомів відносяться незначні зростання температури тіла, слабкість організму і напади запаморочення.

Ускладнення

У випадках ігнорування симптомів або несвоєчасно розпочате лікування, може розвинутися ряд важких ускладнень, серед яких:

  • проникнення виразок в більш глибокі шари слизової оболонки і тканини стравоходу;
  • сильне звуження просвіту дистального відділу;
  • виникнення крововиливів;
  • попадання шлункового соку в глотку або гортань;
  • зміна структури клітин слизової оболонки;
  • онкологія, рак стравоходу.

Діагностика

Діагноз «ерозивний рефлюкс езофагіт» встановлюється на основі вивчення історії хвороби пацієнта, з’ясування можливих причин формування такого розладу, а також наявності та інтенсивності ознак недуги. Ці чинники допоможуть визначити фахівця стадію перебігу хвороби.

До лабораторних методик діагностики відноситься проведення загального і біохімічного аналізу крові – для виявлення супутніх патологій. Дослідження калових мас – необхідно для підтвердження або заперечення наявності внутрішньої кровотечі.

Інструментальні діагностичні процедури включають в себе виконання:

  • манометр – спрямована на оцінку скоротливої активності і синхронності перистальтики стравоходу;
  • вимірювання рівня кислотності дистального відділу;
  • ендоскопічного огляду внутрішньої поверхні стравоходу та інших органів ШКТ. Обстеження передбачає проведення біопсії – забору невеликої частинки слизової для наступних гістологічних вивчень;
  • рентгенографія з використанням контрастної речовини;
  • дихальних тестів – для визначення наявності бактерії Хелікобактер пілорі;
  • УЗД, МРТ і КТ – здійснюється для виявлення змін стравоходу і супутніх захворювань ШКТ.

Ендоскопічний огляд стравоходу
Ендоскопічний огляд стравоходу

Після отримання всіх результатів аналізів і обстежень пацієнта, фахівець призначає індивідуальну схему лікування.

Лікування

Після підтвердження діагнозу ерозивний рефлюкс езофагіт, абсолютно всім пацієнтам призначається комплексна терапія, яка включає в себе:

  • застосування лікарських препаратів;
  • дотримання спеціальної дієти;
  • використання народних засобів медицини;
  • хірургічне втручання.

Медикаментозне лікування складається із застосування деяких груп лікарських препаратів, спрямованих на загоєння ерозій, захист слизової оболонки, нормалізацію тонусу м’язів нижнього сфінктера і зниження кислотності. До таких речовин відносяться – антациди, альгінати, ІПП, в деяких випадках показано застосування антибіотиків. Крім цього, призначають медикаменти, усувають загальну симптоматику ерозивного ураження слизової і підвищують рівень імунної системи. Вибір лікарського препарату і тривалість курсу його застосування визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Дієтотерапія включає в себе вживання великої кількості продуктів, що містять у собі клітковину. Це може бути – картопля, макаронні вироби, крупи, хліб з висівками. Також варто повністю відмовитися від прийому жирної і смаженої їжі, копченостей, солей і маринадів, гострих приправ і майонезу. Харчуватися необхідно невеликими порціями по шість разів на день, останній прийом їжі повинен бути за три години до сну.

До виконання хірургічних операцій звертаються вкрай рідко, найчастіше при неефективності інших методів лікування або при наявності ускладнень.

Профілактика

Для того щоб не виникло проблем з формуванням ерозивного рефлюкс езофагіту, необхідно дотримуватися нескладних правил:

  • вести здоровий спосіб життя;
  • дотримуватися правильне харчування;
  • своєчасно лікувати захворювання, які можуть стати причиною виникнення недуги;
  • регулярно проходити профілактичні огляди у гастроентеролога.

За умови виконання всіх рекомендацій і своєчасно розпочатої терапії, прогноз ерозивного рефлюкс езофагіту сприятливий.

Залишити відповідь