Гастрокардіальний синдром Ремхельда: симптоми і лікування

Гастрокардіальний синдром (синдром Ремхельда) – це цілий комплекс симптомів, які порушують функціонування органів не тільки ШКТ, але і серцево-судинної системи. Складність такої патології полягає в тому, що реакція стравоходу і шлунка на різні подразники розцінюється людиною як клінічний прояв серцевого нападу.

  • Етіологія
  • Симптоматика
  • Діагностика
  • Лікування
  • Профілактика

Головна причина виникнення такого недуги полягає в наявності у людини вегетосудинної та психоневрологічних розладів. Основну групу ризику становлять люди з абдомінальним ожирінням.

Клінічний прояв такого синдрому виражається в порушенні серцевого ритму і больовому синдромі в області серця. З цього випливає, що на підставі скарг та фізикального огляду лікар не зможе поставити правильний діагноз. Остаточно виявити хворобу можна лише за допомогою інструментальних діагностичних методів.

Лікування гастрокардиального синдрому полягає в застосуванні консервативних методів, а саме – психотерапії, призначення лікарських препаратів і нормалізації режиму харчування.

Етіологія

Головним джерелом недуги вважається подразнення блукаючого нерва, яке відбувається на тлі підвищеної чутливості до хімічних подразників і розтягування механорецепторів і хеморецепторів. Саме вони розташовуються в нижньому відділі стравоходу, кардіальної зоні шлунка і початковому відділі кишечника.

Нерідко синдром Ремхельда формується внаслідок наявності у людини таких захворювань:

  • діафрагмальна грижа;
  • атеросклероз;
  • виразкова хвороба;
  • стенокардія;
  • утворення злоякісних пухлин в стравоході або кардіальним відділі шлунка.

Атеросклероз – можлива причина синдрому Ремхельда
Атеросклероз – можлива причина синдрому Ремхельда

Найбільш схильні до появи такого захворювання люди з такими розладами:

  • легка збудливість нервової системи;
  • гіперстенічний статура, яке характеризується короткими нижніми кінцівками, широкими плечима, стегнами і грудною кліткою, а кістки товсті і важкі;
  • абдомінальне ожиріння. У представників чоловічої статі такий стан спостерігається, якщо обсяги талії перевищують сто два сантиметри, а у жінок – вісімдесят вісім сантиметрів.

Особливу групу ризику складають люди похилого віку, а також ті, хто нераціонально харчується і схильний до частих переїдання.

Симптоматика

Відмінною рисою гастрокардиального синдрому вважається те, що при ньому відсутні зовнішні прояви, характерні для більшості захворювань органів травної системи. Основні прояви клінічної картини пов’язані з серцево-судинною системою. Таким чином, симптомами такого недуги можуть служити:

  • порушення серцевого ритму. В одних пацієнтів пульс може бути прискорений, в той час як в інших – уповільнений, проте, в більшості випадків, спостерігається чергування таких ознак;
  • поява больового синдрому в області серця. Характер прояву може варіюватися від болючого до пекучої. Напад може тривати кілька годин, а може носити періодичний характер. При цьому абсолютно всі пацієнти вказують на чітке місце локалізації болю – зліва в загрудинної області, в зоні серця;
  • підвищення показників АТ;
  • виділення холодного поту;
  • напади запаморочення;
  • блідість шкіри;
  • тяжкість і дискомфорт у грудях;
  • безпричинне відчуття тривоги;
  • раптова слабкість і млявість;
  • нестача повітря.

Специфічною рисою симптоматики синдрому Ремхельда є те, що всі ознаки починають інтенсивно проявлятися після вживання їжі. Однак пацієнти відзначають повне припинення прояву яких-небудь ознак після штучно викликаної блювоти або тривалої відрижки.

Варто врахувати, що вищевказані прояви можуть дійсно вказувати на серцевий напад. З цієї причини, при вираженні одного або декількох симптомів, необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою.

Діагностика

Так як симптоматика гастрокардиального синдрому вказує на хвороби серця, дуже часто пацієнти звертаються за допомогою до кардіологів, але після підтвердження діагнозу, лікуванням хвороби займається лікар-гастроентеролог і психоневролог.

Фізикальний огляд, аналіз скарг пацієнта і вивчення історії хвороби практично не мають діагностичної цінності. Крім цього, на таке захворювання не зможуть вказати і лабораторні дослідження крові і сечі. З цього випливає, що поставити правильний діагноз клініцист зможе на підставі тільки інструментальних обстежень, зокрема, за допомогою:

  • ЕКГ – на кардіограмі не спостерігаються патологічних змін ритму серця, що тільки підтверджує наявність синдрому Ремхельда;
  • УЗД органів черевної порожнини;
  • рентгенографія з використанням контрастної речовини.

Проведення ЕКГ
Проведення ЕКГ

Також обов’язково проведення дихального тесту для визначення наявності бактерії Хелікобактер пілорі, яка може провокувати патологічні зміни в шлунку.

При такому захворюванні пацієнтам категорично заборонено проводити ендоскопічні діагностичні заходи. Це обумовлюється тим, що сукупність психологічного стресу і подразнення рецепторів, стануть причиною ще більшого збудження блукаючого нерва, що, в свою чергу, загрожує зупинкою серця.

Вищевказані діагностичні процедури дозволять не тільки підтвердити діагноз «гастрокардіальний синдром», але також допоможуть диференціювати цю патологію від наступних розладів:

  • грижа в стравохідного отвору діафрагми;
  • виразка;
  • ішемічна хвороба серця;
  • аневризма тієї частини аорти, яка знаходиться в грудній клітці;
  • медіастиніт;
  • хвороби печінки і підшлункової.

Лікування

Усунення синдрому Удена-Ремхельда в більшості випадків передбачає виконання консервативних методів лікування. До них можна віднести:

  • прийом медикаментів. Призначення ліків носить індивідуальний характер, оскільки їх застосування спрямоване на нейтралізацію симптомів і ліквідацію того захворювання, яке послужило джерелом подібного розладу. Проте всім пацієнтам показані седативні препарати і спазмолітики. Прийом антибіотиків необхідний тільки при виявленні бактерії Хелікобактер пілорі;
  • дотримання щадного раціону, який в першу чергу спрямований на виключення переїдання. Для цього необхідно їсти часто, але невеликими порціями і ретельно пережовувати їжу. Слід звести до мінімуму споживання хімічно грубих продуктів, а також тих інгредієнтів, які викликають підвищене газоутворення;
  • сеанси психотерапії.

При неефективності методів консервативної терапії, а також при частому повторенні нападів вдаються до хірургічного втручання. Залежно від чинників формування гастрокардиального синдрому, операції можуть бути призначені для:

  • ушивання грижових воріт;
  • зміцнення стравохідно-діафрагмальної зв’язки;
  • фіксації шлунка.

Профілактика

Щоб уникнути появи подібного розладу необхідно:

  • повністю відмовитися від вживання алкогольних напоїв та тютюнопаління;
  • дотримуватися рекомендації щодо харчування – це допоможе попередити переїдання;
  • підтримувати нормальну масу тіла;
  • вести активний спосіб життя.

Прогноз гастрокардиального синдрому найчастіше сприятливий. Це пояснюється тим, що хвороба добре піддається комплексної терапії.