Як визначити апендицит: УЗД, КТ, МРТ, аналіз крові

Діагностика апендициту показана будь-якому пацієнту, у якого спостерігаються симптоми гострого або хронічного запального процесу в червоподібному відростку, а також у випадках виникнення у гастроентеролога підозр з приводу наявності цього патологічного процесу.

  • Лікарська діагностика
  • Лабораторна діагностика
  • Інструментальна діагностика
  • Диференціальна діагностика

Підозри запалення в апендиксі можуть виникнути вже на початкових етапах розвитку такого розладу, оскільки є кілька клінічних проявів, характерних саме для цієї недуги. До них можна віднести – інтенсивні і тривалі болі в правій клубовій області, зростання показників температури тіла, нудоту і блювоту, що не приносить полегшення, а також диспепсичні розлади і ознаки інтоксикації.

Встановленням правильного діагнозу займається хірург. Діагностика складається з наступних етапів:

  • огляду пацієнта;
  • пальпації передньої стінки черевної порожнини;
  • лабораторних досліджень;
  • виконання інструментального обстеження;
  • діагностичної лапароскопії.

На кожному кроці діагностики клініцисти реєструють відхилення від норми та на підставі вивчення всіх даних ставлять остаточний діагноз. Крім цього, лікарям дуже важливо диференціювати таке розлад від інших захворювань, які можуть мати схожу клінічне прояв.

Лікарська діагностика

При надходженні пацієнта на прийом, перше, що необхідно зробити фахівця – це провести огляд хворого. Досвідчені клініцисти можуть запідозрити наявність запального процесу в придаток сліпої кишки навіть по позі, в якій сидить пацієнт.

Біль праворуч внизу живота змушує тримати тіло в постійній напрузі, акуратно сідати і переносити вагу тіла на праву сторону. Фізикальний огляд здійснюється в горизонтальному положенні. Вже те, як пацієнт лягає на кушетку, підштовхує лікаря на підозру про апендициті. Людина за інерцією відразу ж підтягує ноги до живота, щоб хоч трохи зменшити прояв больових відчуттів.

Після того як пацієнт ліг, лікар приступає до пальпації живота – це основна методика, яка може допомогти впевнитися у своїх припущеннях щодо апендициту. Обмацування завжди починається з протилежного боку від місця локалізації больових відчуттів і поступово переходить на праву сторону. При цьому лікар стежить за реакцією пацієнта і вислуховує його скарги щодо відчуттів. Над місцем локалізації апендикса завжди відзначається напруження м’язів.

Оскільки больовий синдром – це основна ознака запалення придатка сліпої кишки, то він має кілька характерних рис. Наприклад, відзначається посилення болючості при положенні лежачи на лівому боці, в той час як на правому біль може повністю бути відсутнім. Також фахівець може попросити пацієнта пострибати або покашляти. У таких ситуаціях також відбувається посилення больових відчуттів.

Ознаки апендициту
Ознаки апендициту

Крім цього, дуже важливу роль у встановленні правильного діагнозу грає опитування пацієнта. Хірург або гастроентеролог може задати такі питання, як:

  • в якій області болить живіт. При цьому доктор просить пацієнта самостійно вказати на зону больових відчуттів;
  • як довго людини турбує біль;
  • за шкалою від одного до десяти, як пацієнт може оцінити інтенсивність прояву болю;
  • які ще зміни самопочуття турбують пацієнта;
  • коли в останній раз їв пацієнт і що саме;
  • видаляли пацієнту апендикс.

Остання лікарська захід, як визначити апендицит – це вивчення історії хвороби та анамнезу життя пацієнта. Це дасть можливість виявити причини формування такого захворювання, якими найчастіше є закупорка проходу апендикса або вплив патологічних мікроорганізмів.

Лабораторна діагностика

Лабораторні дослідження крові, сечі та калових мас – це дуже важлива частина діагностичних заходів, яка спрямована на встановлення причин виникнення запального процесу та підтвердження його наявності.

До лабораторним дослідженням можна віднести:

  • клінічний аналіз крові – при цьому виявляється підвищений рівень лейкоцитів та ШОЕ, а це основна ознака протікання у людини патологічного процесу;
  • загальний аналіз сечі – при гострому апендициті в сечі можуть виявляти еритроцити, яких в нормі бути не повинно. Крім цього, таке дослідження спрямоване на контроль над функціонуванням сечовидільної системи;
  • біохімію крові – для виявлення можливого ураження інших органів, наприклад, печінки, підшлункової залози або нирок. У більшості випадків, такий аналіз крові при апендициті здатний вказати на розвиток ускладнень цієї недуги;
  • мікроскопічне вивчення калових мас – для виявлення неперетравлених частинок їжі, великої кількості жиру і фрагментів грубих харчових волокон.

Інструментальна діагностика

Серед широкого спектру способів, як розпізнати апендицит, на перше місце виходять саме інструментальні обстеження пацієнта. Це пояснюється тим, що вищевказані лабораторні діагностичні заходи вказують на наявність запалення червоподібного відростка лише в половині випадків яскраво виражених ознак.

Найперше обстеження при підозрі на апендицит – це УЗД органів черевної порожнини, яке замінило рентгенографію з використанням контрастної речовини. Точність такої процедури становить 90%.

Перевагою такого методу є неінвазивність, чому його не забороняється проводити дітям та жінкам в період виношування дитини, а також швидкість здійснення. Основна негативна риса – результат обстеження залежить від лікаря. Від досвіду лікаря, расшифровывающего результати такого обстеження, залежить встановлення правильного діагнозу.

Характерними ознаками апендициту на УЗД є:

  • збільшення діаметра придаток сліпої кишки більш ніж на сім сантиметрів;
  • потовщення стінки цього органу більше трьох сантиметрів;
  • підвищена ехогенність жирової клітковини, що оточує відросток.

Варто відзначити, що за допомогою такої процедури можна виявити апендицит лише в половині випадків. Це обумовлено швидким розвитком запалення в придатку, яке за кілька діб може перейти в гангренозную форму з излитием гнійної рідини апендикса в очеревину. У таких ситуаціях силует апендикса на УЗД буде розмитий.

КТ і МРТ – це дві основні процедури, які надають лікаря більш повну інформацію про апендиксі. КТ дає можливість отримати зображення ураженого органу в розрізі, тому можна вивчити кожен міліметр будови апендикса. Основний недолік – опромінення організму.

У МРТ, так само як і КТ, застосовується принцип сканування людського організму з отриманням пошарової картинки необхідного органу. Перевагою МРТ перед КТ вважається заміна небезпечних Х-променів, які застосовуються в попередньому обстеженні, радіохвилями. Саме це дозволяє діагностувати апендицит навіть у дітей та вагітних жінок. Крім цього, МРТ – це більш чутлива методика, що дозволяє отримувати контрастне зображення. Недолік – процедура триває довше, ніж рентгенографія або КТ. Переважна кількість докторів зі всього світу по праву вважають МРТ найбільш ефективним способом визначення апендициту.

Проведення процедури МРТ
Проведення процедури МРТ

Ще один точний метод виявлення запалення червоподібного відростка – діагностична лапароскопія, яка часто переходить в лікувальну. Суть процедури полягає в отриманні зображення внутрішньої поверхні органів травної системи та апендикса зокрема. Здійснюється через невеликі надрізи на передній стінці черевної порожнини, через які вводять ендоскопічні інструменти з джерелом світла і відеокамерою на кінці.

За допомогою подібної процедури лікар бачить збільшені розміри апендикса і його набряклість. Придаток має яскраво-червоний, а при деяких формах хвороби – зеленуватий відтінок. Також на органі можна побачити гнійники, ознаки руйнування або перфорацію. У 70% випадків діагностична лапароскопія переходить в лікувальну.

Диференціальна діагностика

Інструментальні методики спрямовані не тільки на встановлення правильного діагнозу, але і на здійснення диференційної діагностики апендициту з недугами, які мають схожу клінічну картину.

Найчастіше необхідна диференціація запалення придатка сліпої кишки з наступними хворобами:

  • проривом виразки ДПК або шлунка;
  • гострою формою холециститу або панкреатиту;
  • перекрутом або розривом кісти яєчника;
  • сечокам’яною хворобою;
  • гастроентероколіт;
  • правобічної ниркової колькою;
  • позаматковою вагітністю;
  • гострим аднекситом або сальпингитом.

Значно рідше необхідно відрізняти апендицит від:

  • хвороби Крона;
  • кишкової непрохідності;
  • гострого запалення дивертикула Меккеля;
  • мезентеріального лімфаденіту;
  • онкологічного ураження сліпий або висхідної області ободової кишки;
  • розшарування або розриву аневризми черевного відділу аорти;
  • правостороннього базального плевриту;
  • інфаркту міокарда;
  • гострих інфекційних захворювань.

Після того як за допомогою комплексу вищевказаних методів діагностики, виставлений діагноз «апендицит», пацієнту показано виконання хірургічної операції апендектомії, спрямованої на видалення запаленого червоподібного відростка.